Моє життя - в моїй роботі.
Моє щастя - в моїх дітях.
Моє натхнення -
в єднанні з природою.
Я сама - в моїх віршах.
Осінь прийшла на поріг,
Позолотивши тополі.
І серед сотень найкращих доріг
Знов шлях обираєм до школи.
Бігли сюди ми дітьми
Перше зустріли кохання
І піснею серця і зараз звучить
наш перший дзвінок і останній.
Приспів:
Безліч професій – кожна вагома.
В чому насправді є сенс буття?
Вчитель – покликання. Це аксіома.
Вчитель - це наше життя.
Десь у середні віки
Алхіміки марно шукали
Той чудодійний життя еліксир,
Щоб молодість вічною стала.
Знаємо ми цей секрет.
Наша душа не старіє.
В учнях своїх обновляємось ми.
Наші надії і мрії.
Приспів:
Безліч професій – кожна вагома.
В чому насправді є сенс буття?
Вчитель – покликання. Це аксіома.
Вчитель - це наше життя.
Сплітаються дні у роки.
Все швидкоплинне і змінне.
Та вчительська ласка й любов до дітей
Є вічна, безмежна й нетлінна.
Мов пташеняток у світ
Ми випускаємо й знову.
Нам залишатись у школі і вчить,
Сіяти зерна любові.
Приспів:
Безліч професій – кожна вагома.
В чому насправді є сенс буття?
Вчитель – покликання. Це аксіома.
Вчитель - це наше життя.
20.09.2016 Особова
Т.В.
Моє Криворіжжя
Я з дитинства кохаю тебе,
Славне місто моє трудове
Край козацької слави дідів,
Що розцвів серед наших степів.
І куди тільки оком не глянь
На просторах ріки Саксагань,
Ніби в казці чудовій зросли
Велетенські шахтарські копри
Приспів:
Є на світі немало доріг,
Що ведуть у щасливі світи.
Та у серці моїм, Кривий Ріг,
Містом мрії лишаєшся ти.
В місті цім є мій батьківський дім.
Я колись народилася в нім.
Все тут трапилось вперше давно,
Що забути мені не дано:
Перше слово моє й перший крок
Перший мій і останній дзвінок.
І кохання найпершого мить,
Що мов пісня у серці бринить
Приспів:
Є на світі немало доріг,
Що ведуть у щасливі світи.
Та у серці моїи, Кривий Ріг,
Містом мрії лишаєшся ти.
Особова Т.В.
☺ ☺ ☺
З природою наодинці
Якщо в серці раптом туга,
Я не кличу марно друга.
В красоті рідного краю
Спокій я собі шукаю.
У гаю, на річці, в лузі
В мене є найкращі друзі.
Там зозуля шле привіт:
« Будеш жити до ста літ».
А красунечка калина
Вітами до мене лине:
«Вбережу тебе в негоду
Й подарую свою вроду».
В тихім шелесті беріз
Чую я: «Не треба сліз».
Джерельце ніжно дзюркоче
Й заспокійливо шепоче:
«Біль у серці не тримай.
Щастя близько – почекай!»
Особова Т.В.
Осінь прийшла на поріг,
Позолотивши тополі.
І серед сотень найкращих доріг
Знов шлях обираєм до школи.
Бігли сюди ми дітьми
Перше зустріли кохання
І піснею серця і зараз звучить
наш перший дзвінок і останній.
Приспів:
Безліч професій – кожна вагома.
В чому насправді є сенс буття?
Вчитель – покликання. Це аксіома.
Вчитель - це наше життя.
Десь у середні віки
Алхіміки марно шукали
Той чудодійний життя еліксир,
Щоб молодість вічною стала.
Знаємо ми цей секрет.
Наша душа не старіє.
В учнях своїх обновляємось ми.
Наші надії і мрії.
Приспів:
Безліч професій – кожна вагома.
В чому насправді є сенс буття?
Вчитель – покликання. Це аксіома.
Вчитель - це наше життя.
Сплітаються дні у роки.
Все швидкоплинне і змінне.
Та вчительська ласка й любов до дітей
Є вічна, безмежна й нетлінна.
Мов пташеняток у світ
Ми випускаємо й знову.
Нам залишатись у школі і вчить,
Сіяти зерна любові.
Приспів:
Безліч професій – кожна вагома.
В чому насправді є сенс буття?
Вчитель – покликання. Це аксіома.
Вчитель - це наше життя.
20.09.2016 Особова
Т.В.
Моє Криворіжжя
Я з дитинства кохаю тебе,
Славне місто моє трудове
Край козацької слави дідів,
Що розцвів серед наших степів.
І куди тільки оком не глянь
На просторах ріки Саксагань,
Ніби в казці чудовій зросли
Велетенські шахтарські копри
Приспів:
Є на світі немало доріг,
Що ведуть у щасливі світи.
Та у серці моїм, Кривий Ріг,
Містом мрії лишаєшся ти.
В місті цім є мій батьківський дім.
Я колись народилася в нім.
Все тут трапилось вперше давно,
Що забути мені не дано:
Перше слово моє й перший крок
Перший мій і останній дзвінок.
І кохання найпершого мить,
Що мов пісня у серці бринить
Приспів:
Є на світі немало доріг,
Що ведуть у щасливі світи.
Та у серці моїи, Кривий Ріг,
Містом мрії лишаєшся ти.
Особова Т.В.
☺ ☺ ☺
З природою наодинці
Якщо в серці раптом туга,
Я не кличу марно друга.
В красоті рідного краю
Спокій я собі шукаю.
У гаю, на річці, в лузі
В мене є найкращі друзі.
Там зозуля шле привіт:
« Будеш жити до ста літ».
А красунечка калина
Вітами до мене лине:
«Вбережу тебе в негоду
Й подарую свою вроду».
В тихім шелесті беріз
Чую я: «Не треба сліз».
Джерельце ніжно дзюркоче
Й заспокійливо шепоче:
«Біль у серці не тримай.
Щастя близько – почекай!»
Особова Т.В.
Немає коментарів:
Дописати коментар