Світ хімії. Вчимося і навчаємо: Хімія через призму мистецтва

Доступні найкраще кому таємниці природи:

Чи розум пізнає їх швидше, а чи почуття?

В наук природничих з мистецтвом до істини різні дороги.

Та тільки у їх поєднанні є сутність буття

Ці слова переконливо стверджують, що при всій різноманітності методів, наука і мистецтво вирішують одну і ту ж задачу – пізнання людиною явищ навколишнього світу.

Філософ, природознавець, мислитель, засновник геохімії, біогеохімії і радіогеології, енциклопедист В. І. Вернадський ще в XX столітті висловив думку про те, що «зростання наукового знання … швидко стирає кордони між окремими науками. Ми все більше спеціалізуємось не по науках, а по проблемах». І це дійсно так.

Сучасні реалії дають можливість нарешті зрозуміти, що основи всіх наук гуманітарні за законами, що визначають природу людини. Гуманітарні науки не можуть бути вторинними, бо Культура (у високому розумінні!) дає людині моральні орієнтири. Роздуми на основі розуміння науки, мистецтва і літератури як єдиного цілого духовного багатства роблять людину Людиною.

Історія, мистецтво і основи наукових знань тісно переплелися і є прекрасною основою для розкриття перед учнем глибини загального взаємозв'язку всього існуючого, великої ролі культури - в різних її проявах - в житті людства і окремої людини.

Існування двох форм пізнання - науки і мистецтва - має свою історію і тісно пов'язане із загальними уявленнями людини про світ. Це можна прослідкувати на прикладі хімії.

Багато учених при визначенні хімії відзначають, що хімія - це мистецтво. У книзі А.А.Морозова про М.В.Ломоносова наведені такі його вислови: «Хімічне мистецтво в середину гір проникає, і що в них лежить без користі, очистить для множення нашого…», «Хімія - мистецтво виготовлення різноманітних складових і матеріалів».

Подібні визначення хімії як мистецтва утрималися аж до середини XVIII в.

Література є складовою мистецтва. Зв'язок хімії і літератури - справжня скарбниця для реалізації творчих задумів вчителя по розвитку пізнавального інтересу учнів і їх розумових здібностей.

Якщо на уроках хімії використовувати художню літературу, то це допоможе пробудити і підтримати стійкий пізнавальний інтерес до предмету. Необхідно переконати учнів, що науку треба сприймати так, як говорив Д.І.Менделєєв: «Наука тільки тоді плідна, коли сприймається не тільки розумом, але і серцем».

Все сказане з вичерпною повнотою висловив один з найбільших учених сучасності, основоположник хімії фосфорорганічних сполук - А.Е.Арбузов: «Не можу уявити собі хіміка, незнайомого з висотами поезії, з картинами майстрів живопису, з гарною музикою. Навряд він створить що-небудь значне в своїй області». Цю ж думку висловив видатний просвітитель, один з оригінальних письменників і учених Німеччини ХVIII століття, учений-фізик, силою розуму і таланту якого захоплювалися Е.Кант, І.Гете, А.І.Герцен і Л.Н.Толстой, - Георг Ліхтенберг: «Хто не розуміє нічого, окрім хімії, той і її розуміє недостатньо».

Таким чином, винесені в епіграф слова Г.Флобера переконливо показують, що при всій різності методів наука і мистецтво вирішують одну і ту ж задачу - пізнання людиною явищ навколишнього його світу.

Хімія і література

За словами відомого вчителя В.Ф. Шаталова «Думка, образ, слово можуть приходити до нас несподіваними комбінаціями. При цьому одні з них можуть переважати, інші відігравати допоміжні ролі, але, будучи взаємопов’язаними, відособитись вони не можуть ніколи. Це природні властивості нашої пам’яті, які знаходяться у витоках і наукового, і літературного, і будь-якого іншого сприймання довколишнього світу".

Вважаю, що на уроках хімії учням поезія, живопис, мистецтво, література необхідні не просто для створення гарного настрою, привнесення поетичного слова в урок як звичайну ілюстрацію, красиву іграшку , що дозволяє побавитися від нудьги та утоми. Все набагато глибше і складніше.

Гуманітарні науки необхідні як робочий інструмент. Вони допомагають побачити в речовині красу: досконалість будови, симетрію, гармонію; підвищують емоційність педагогічного впливу (а значить сприяють формуванню позитивної мотивації; реалізують зв'язок науки з практикою, повсякденним життям, дають можливість учням краще сприйняти навчальний матеріал.

Навіть окремі фрагменти з літературних творів, що прочитані на уроках хімії, несуть не тільки навчальне навантаження, а й розвивають творчий потенціал, підвищують рівень засвоєння й запам'ятовування за рахунок емоційної реакції та утворення стійких асоціативних зв'язків.

Область використання художньої літератури на уроці хімії безмежна: уривки і приклади з літературних творів можуть використовуватися на різних етапах уроку: при вивченні нової теми, при закріпленні матеріалу, при опитуванні, при виконанні домашніх завдань.

Завдання можуть мати різний характер:

• Скласти рівняння реакцій, описаних в уривку літературного твору;

• Пояснити хімічний процес на основі вивченого матеріалу;

• Класифікувати за певними ознаками дані речовини;

• Знайти помилку, перевірити правильність твердження та інше.

Використання художньої літератури на уроках

(уроки, надруковані в посібнику "Інтеграційні аспекти викладання хімії в умовах профільного навчання. 2010-2013р.р., занесеному до Анотованого каталогу "Освітянська спадщина Дніпропетровщини")

7 клас